Що таке займенники

Мова складається з багатьох частин. Кожна з них має своє призначення. Одні слова називають предмети чи дії, інші описують їхні ознаки. Але є особлива група слів. Це – займенники. Вони не називають прямо, а вказують замість інших слів. Завдяки цьому ми говоримо коротше і зрозуміліше. Наприклад, замість «Марія пішла в магазин, Марія купила хліб» ми скажемо: «Марія пішла в магазин, вона купила хліб». Слово «вона» – це займенник. Воно замінює іменник «Марія». Так мова стає зручнішою.

Що таке займенники – визначення

Займенник – це самостійна частина мови. Він вказує на предмет, ознаку чи кількість, але не називає їх.

  • Вони не мають власного лексичного значення.
  • Вони змінюються за відмінками, родами і числами.
  • Їх роль – заміняти або уточнювати інші слова.

Головна відмінність від іменника чи прикметника в тому, що займенник не дає конкретної назви. Він лише вказує.

Основні розряди займенників

Займенників багато. Їх поділяють на групи – розряди.

  1. Особові. Вони вказують на осіб мовлення: я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони. Вони допомагають говорити про себе чи інших без повтору імен.
  2. Зворотний. Це лише одне слово – себе. Воно вказує на особу, яка одночасно є діячем і об’єктом дії. Приклад: «Він любить себе».
  3. Присвійні. Вони показують належність: мій, твій, наш, ваш, його, її, їхній. Приклад: «Це мій зошит».
  4. Вказівні. Вони вказують на предмет чи ознаку: Цей, той, такий, стільки. Приклад: «Я бачив той фільм».
  5. Питальні. Їх ми використовуємо, коли ставимо запитання: Хто? що? який? чий? котрий? скільки? Приклад: «Хто прийшов?»
  6. Відносні. Це ті самі слова, що й питальні, але в складних реченнях вони не запитують, а зв’язують частини. Приклад: «Я бачив того, хто прийшов учора».
  7. Неозначені. Вони позначають щось невідоме чи неточне: хтось, щось, деякий, якийсь, абиякий. Приклад: «Хтось постукав у двері».
  8. Заперечні. Вони виражають заперечення: ніхто, ніщо, ніякий, нічий. Приклад: «Ніхто не відповів».
  9. Означальні. Вони уточнюють предмет загалом: весь, кожен, сам, інший, будь-який. Приклад: «Кожен учень написав роботу».
Займенники приклади у реченнях

Займенники: приклади у реченнях

Щоб краще зрозуміти, подивімося приклади:

  • Особові: «Я читаю книжку».
  • Зворотний: «Він думає про себе».
  • Присвійні: «Наш будинок стоїть на горі».
  • Вказівні: «Цей день був особливим».
  • Питальні: «Що ти сказав?»
  • Відносні: «Я чув, що він приїхав».
  • Неозначені: «Деякі учні залишилися».
  • Заперечні: «Ніхто не заперечував».
  • Означальні: «Сам Петро це підтвердив».

Ці приклади показують, що займенники завжди виконують роль «заміни». Вони не називають прямо, але допомагають уникати повторів.

Таблиця займенників

Щоб легше запам’ятати розряди, подивімося на таблицю.

РозрядПриклади займенниківЗначення у мовленні
Особовія, ти, він, вона, воно, ми, ви, вониПозначають осіб мовлення
ЗворотнийсебеПоказує дію на самого себе
Присвійнімій, твій, наш, ваш, його, її, їхнійВиражають належність
Вказівніцей, той, такий, стількиВказують на предмет чи ознаку
Питальніхто, що, який, чий, котрий, скількиСтавлять запитання
Відносніхто, що, який, чий, котрий, скількиЗв’язують частини речення
Неозначеніхтось, щось, деякий, якийсь, абиякийПозначають невизначеність
Заперечнініхто, ніщо, ніякий, нічийВиражають заперечення
Означальнівесь, кожен, сам, інший, будь-якийУзагальнюють або уточнюють предмети

Така таблиця допомагає швидко згадати, який саме займенник до якого розряду належить.

Типові помилки у використанні займенників

Займенники роблять мову зручною й гнучкою, але саме через їхню універсальність у текстах часто трапляються помилки. Найпоширеніші з них такі:

  • Невідповідність займенника замінюваному слову. Він має збігатися з іменником за родом і числом. Порушення цієї норми створює плутанину. Неправильно: «Вечорами ми запрошували молодь, щоб ті приходили в гості». Правильно: «…щоб та приходила…»
  • Невідповідність замінюваним словам, коли займенники забезпечують зв’язок окремих речень у тексті. Займенники повинні відноситися саме до тих слів, які названі у попередньому контексті. Неправильно: «Рослинна їжа – профілактичний засіб від хвороб. Це тому, що вони містять вітаміни…». Правильно: «…що вона містить вітаміни» інакше можна подумати, що мова йде про хвороби. 
  • Зайве вживання присвійних і зворотних займенників. Повтори перевантажують мову. Неправильно: «У своєму атестаті я не маю жодної трійки. За все своє життя…». Краще: «У атестаті я не маю жодної трійки. За все життя…»
  • Використання вказівних займенників без уточнення. Займенник «цей», «той» чи «такий» повинен мати опору в тексті. Якщо говоримо «За той час…», то у тексті раніше має пояснюватися який саме час. 
  • Надмірна експресивність та просторіччя. Краще уникати форм зі зменшувальними суфіксами (такесенький, самісінький), складних неозначених слів (казна-хто, хтозна-який), усічених форм (на моїм, у тім).
  • Двозначність у тексті. Помилка виникає, коли займенник може відноситися одразу до кількох слів. Неправильно: «Головуючий відхилив пропозицію лаборанта Горобець. Він з нею не погодився». Незрозуміло, хто саме – головуючий чи лаборант. Краще: «Лаборант Горобець внесла пропозицію. Головуючий її відхилив». 

Займенники як частина мови – відео

Розібратися з частинами мови буває непросто. Особливо багато питань викликають хитрі займенники. Розібратися з головними питаннями допоможе відео:

Займенники як частина мови – відео з ютуб

Висновки

Займенники – важлива частина мови. Вони не називають предмети напряму, але допомагають говорити про них. Ми розглянули дев’ять розрядів: особові, зворотний, присвійні, вказівні, питальні, відносні, неозначені, заперечні та означальні. Це невеликі слова, але вони роблять нашу мову живою і точною.

Відповіді на часті запитання

Як розрізняти займенники?

Займенники не називають предмет, а вказують на нього. Вони змінюються за родами, числами і відмінками. Їх легко відрізнити від іменників чи прикметників, бо вони замінюють слово, а не називають його прямо.

Яка частина мови «собі»?

«Собі» – це форма зворотного займенника «себе». Він означає дію, спрямовану на того самого діяча. У реченні виконує роль додатка.

Яка частина мови слово «нічим»?

«Нічим» – це заперечний займенник. Він уживається в орудному відмінку. У реченні означає відсутність засобу або причини.

Оцінити статтю
Валентина Приймак

Від Валентина Приймак

Педагогічний працівник, фахівець з культури, історії України та української мови. У своїх статтях передаю читачеві любов до батьківщини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

⚠️ Ця платформа не має української ліцензії. Посилання наведено виключно з інформаційною метою. Участь у грі на таких сайтах може порушувати законодавство України.