Мова складається з багатьох частин. Кожна з них має своє призначення. Одні слова називають предмети чи дії, інші описують їхні ознаки. Але є особлива група слів. Це – займенники. Вони не називають прямо, а вказують замість інших слів. Завдяки цьому ми говоримо коротше і зрозуміліше. Наприклад, замість «Марія пішла в магазин, Марія купила хліб» ми скажемо: «Марія пішла в магазин, вона купила хліб». Слово «вона» – це займенник. Воно замінює іменник «Марія». Так мова стає зручнішою.
Що таке займенники – визначення
Займенник – це самостійна частина мови. Він вказує на предмет, ознаку чи кількість, але не називає їх.
- Вони не мають власного лексичного значення.
- Вони змінюються за відмінками, родами і числами.
- Їх роль – заміняти або уточнювати інші слова.
Головна відмінність від іменника чи прикметника в тому, що займенник не дає конкретної назви. Він лише вказує.
Основні розряди займенників
Займенників багато. Їх поділяють на групи – розряди.
- Особові. Вони вказують на осіб мовлення: я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони. Вони допомагають говорити про себе чи інших без повтору імен.
- Зворотний. Це лише одне слово – себе. Воно вказує на особу, яка одночасно є діячем і об’єктом дії. Приклад: «Він любить себе».
- Присвійні. Вони показують належність: мій, твій, наш, ваш, його, її, їхній. Приклад: «Це мій зошит».
- Вказівні. Вони вказують на предмет чи ознаку: Цей, той, такий, стільки. Приклад: «Я бачив той фільм».
- Питальні. Їх ми використовуємо, коли ставимо запитання: Хто? що? який? чий? котрий? скільки? Приклад: «Хто прийшов?»
- Відносні. Це ті самі слова, що й питальні, але в складних реченнях вони не запитують, а зв’язують частини. Приклад: «Я бачив того, хто прийшов учора».
- Неозначені. Вони позначають щось невідоме чи неточне: хтось, щось, деякий, якийсь, абиякий. Приклад: «Хтось постукав у двері».
- Заперечні. Вони виражають заперечення: ніхто, ніщо, ніякий, нічий. Приклад: «Ніхто не відповів».
- Означальні. Вони уточнюють предмет загалом: весь, кожен, сам, інший, будь-який. Приклад: «Кожен учень написав роботу».
Займенники: приклади у реченнях
Щоб краще зрозуміти, подивімося приклади:
- Особові: «Я читаю книжку».
- Зворотний: «Він думає про себе».
- Присвійні: «Наш будинок стоїть на горі».
- Вказівні: «Цей день був особливим».
- Питальні: «Що ти сказав?»
- Відносні: «Я чув, що він приїхав».
- Неозначені: «Деякі учні залишилися».
- Заперечні: «Ніхто не заперечував».
- Означальні: «Сам Петро це підтвердив».
Ці приклади показують, що займенники завжди виконують роль «заміни». Вони не називають прямо, але допомагають уникати повторів.
Таблиця займенників
Щоб легше запам’ятати розряди, подивімося на таблицю.
| Розряд | Приклади займенників | Значення у мовленні |
| Особові | я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони | Позначають осіб мовлення |
| Зворотний | себе | Показує дію на самого себе |
| Присвійні | мій, твій, наш, ваш, його, її, їхній | Виражають належність |
| Вказівні | цей, той, такий, стільки | Вказують на предмет чи ознаку |
| Питальні | хто, що, який, чий, котрий, скільки | Ставлять запитання |
| Відносні | хто, що, який, чий, котрий, скільки | Зв’язують частини речення |
| Неозначені | хтось, щось, деякий, якийсь, абиякий | Позначають невизначеність |
| Заперечні | ніхто, ніщо, ніякий, нічий | Виражають заперечення |
| Означальні | весь, кожен, сам, інший, будь-який | Узагальнюють або уточнюють предмети |
Така таблиця допомагає швидко згадати, який саме займенник до якого розряду належить.
Типові помилки у використанні займенників
Займенники роблять мову зручною й гнучкою, але саме через їхню універсальність у текстах часто трапляються помилки. Найпоширеніші з них такі:
- Невідповідність займенника замінюваному слову. Він має збігатися з іменником за родом і числом. Порушення цієї норми створює плутанину. Неправильно: «Вечорами ми запрошували молодь, щоб ті приходили в гості». Правильно: «…щоб та приходила…»
- Невідповідність замінюваним словам, коли займенники забезпечують зв’язок окремих речень у тексті. Займенники повинні відноситися саме до тих слів, які названі у попередньому контексті. Неправильно: «Рослинна їжа – профілактичний засіб від хвороб. Це тому, що вони містять вітаміни…». Правильно: «…що вона містить вітаміни» інакше можна подумати, що мова йде про хвороби.
- Зайве вживання присвійних і зворотних займенників. Повтори перевантажують мову. Неправильно: «У своєму атестаті я не маю жодної трійки. За все своє життя…». Краще: «У атестаті я не маю жодної трійки. За все життя…»
- Використання вказівних займенників без уточнення. Займенник «цей», «той» чи «такий» повинен мати опору в тексті. Якщо говоримо «За той час…», то у тексті раніше має пояснюватися який саме час.
- Надмірна експресивність та просторіччя. Краще уникати форм зі зменшувальними суфіксами (такесенький, самісінький), складних неозначених слів (казна-хто, хтозна-який), усічених форм (на моїм, у тім).
- Двозначність у тексті. Помилка виникає, коли займенник може відноситися одразу до кількох слів. Неправильно: «Головуючий відхилив пропозицію лаборанта Горобець. Він з нею не погодився». Незрозуміло, хто саме – головуючий чи лаборант. Краще: «Лаборант Горобець внесла пропозицію. Головуючий її відхилив».
Займенники як частина мови – відео
Розібратися з частинами мови буває непросто. Особливо багато питань викликають хитрі займенники. Розібратися з головними питаннями допоможе відео:
Висновки
Займенники – важлива частина мови. Вони не називають предмети напряму, але допомагають говорити про них. Ми розглянули дев’ять розрядів: особові, зворотний, присвійні, вказівні, питальні, відносні, неозначені, заперечні та означальні. Це невеликі слова, але вони роблять нашу мову живою і точною.
Відповіді на часті запитання
Займенники не називають предмет, а вказують на нього. Вони змінюються за родами, числами і відмінками. Їх легко відрізнити від іменників чи прикметників, бо вони замінюють слово, а не називають його прямо.
«Собі» – це форма зворотного займенника «себе». Він означає дію, спрямовану на того самого діяча. У реченні виконує роль додатка.
«Нічим» – це заперечний займенник. Він уживається в орудному відмінку. У реченні означає відсутність засобу або причини.